Codein Purple Drank МЕГА tor Шахты

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Друзья, ребята, вы не поверите, что произошло со мной пару недель назад!

Мы с братвой решили сорваться на море на выходных. Нам нужно было найти надежного поставщика, чтобы не забить на весь веселый отпуск.

Сами понимаете, что узнать, где двигать, было не так-то просто. Кому ты можешь доверять в этом городе, полном мразей и псевдодилеров? Но у нас нет проблем! У нас есть наш секретный оружейный магазин, где можно найти все, что угодно.

Поэтому мы собрались вместе и пошли к нашему доверенному продавцу. Войдя в магазин, мы стали занюхивать все, что они предлагали - эйфорию от закладок, тяжелую дымку от мульки. И тут, загорелся наш герой, наша единственная надежда - кодеин.

Друзья, этот кодеин был голосом разума в этом психованном мире. Он помогает забить на все проблемы, отключиться от реальности и просто наслаждаться моментом. Вот я и решил купить эту бомбу и взорвать старый мир.

Очередь была довольно длинной, но нам было пофиг на все - мы были настроены только на одну вещь. Наконец, подошла наша очередь, и мы получили свой прекрасный пакетик кодеина. Поцеловав его, я сказал друзьям: "Вперед! На море!"

Спустившись к машине, мы сказали GPS, куда нам нужно двигать. Включили зажигание и поехали в никуда. Пейзаж за окном менялся, но нам было все равно. Мы уже были на другой волне.

Наши соседи по дороге, как обычно, на нас забили, но нам это было пофиг. Мы продолжали кататься в нашем наркотическом детстве, наслаждаясь каждой секундой. Какая кайфовая поездка, братишки!

В итоге мы добрались до курорта и сняли отличный домик на берегу моря. Целый уикенд, пропитанный запахом кодеина, сопровождался смехом, шутками и безумием. Мы были настолько счастливы, что даже забили на количество употребленного говна.

Море оказалось настолько прекрасным, что мы решили поискать новые приключения. Мы взяли в аренду катамаран и отправились в плавание. Это был настоящий морской экстаз! Волны плескались о борт, а мы растворялись в нашей наркотической мечте.

Бывало, мы забывали, что находимся на лодке, весь мир казался нереальным. И в один прекрасный момент, когда я был так высок, что даже забыл, как дышать, я упал в море. Друзья в панике бросились мне на помощь, но мне было все равно.

Литры воды проникали в мои легкие, но это только добавляло к моему потрясающему плаванию. Я еще никогда не чувствовал такого освобождения, такой свободы. Это был настоящий экстаз, друзья!

Когда они, наконец, вытащили меня из воды, я смотрел на них с улыбкой. Они перепугались до смерти, но мне было все равно. Я был в мире, где ничто не могло меня остановить.

И вот, когда наш отпуск подходил к концу, мы решили вернуться в реальность. Нет, друзья, не подумайте, что мы забыли о кодеине. Просто в этот момент нам было дорога домой, к нашим повседневным проблемам и заботам.

Мы двигались по пустынным трассам, все еще ощущая последствия нашего наркотического праздника. Но мы были готовы выскочить из этой чертовой машины и бежать по дороге, руки разинув и крича от счастья. Мы бежали от одной сумасшедшей жизни к другой.

Вот так, ребята, закончилось наше путешествие. Мы вернулись домой, где нас ждали повседневные заботы и проблемы. Но, клянусь, эта поездка останется в наших сердцах навсегда. Это было безумно и бесконечно круто!